Небезпечний Інтернет. Поради психолога.

Щорічно у другий вівторок лютого відзначають Всесвітній День безпеки в Інтернеті. Це ще один привід подумати  про найбільш вразливу групу інтернет-користувачів  – дітей.

Насправді, зараз мало хто з дорослих дійсно усвідомлює, які загрози чекають на їх дитину, коли вона «виходить в інет» і проводить там години.  

Деякі батьки зупинилися ще на першому етапі інтернет-безпеки: комп’ютер псує очі, тому  максимум, що можна зробити – це обмежити час перебування за монітором. Мало хто з дорослих  замислюється, що деяка інформація та спілкування в інтернеті дійсно  може негативно вплинути на дитячу психіку. Діти завжди мали свої таємні світи, свої ігри та свої секрети від дорослих. Таємничість сучаcного покоління — віртуальна і здебільшого неочевидна для дорослих.

Що страшного можуть побачити діти?

«Google знає все!» — можна почути частенько. І ця пошукова система справді дозволяє знайти максимум інформації. Але не завжди корисної та безпечної.

Порнографія, інструкції з виготовлення вибухівки чи придбання наркотиків, контакти й форуми екстремістськи налаштованих молодіжних течій та багато іншого… Все це теж видає пошук — зокрема й на запит дітей.

Соцмережа «ВКонтакте» (дуже популярна серед підлітків) — потік інформації, який далеко не завжди якісно фільтрується модераторами. Тут є піратські відео та аудіо, жорстокі сцени , детальні інструкції щодо того, як зварити наркотик із маку і як його колоти, з яких безпечних ліків можна отримати наркоту і сто способів покінчити життя самогубством у молодому віці. В соцмережах і в чатах дитина може почати спілкуватись зі збоченцями, екстремістами чи іншими неадекватами. А ще вона може начебто спілкуватися з однокласниками й знайомими, а потім виявиться, що з неї сміються і знущаються в мережі — так званий кібербулінг.

А спілкування на спеціалізованих форумах цілком може стати способом вербування дитини в секту чи сумнівну субкультуру з депресивним поглядом на життя. Найбільш розповсюдженими та небезпечними на сьогодні є так звані спільноти «смерті».

Найчастіше діти знають, що головне завдання "квесту" суїцидальних груп - довести учасника до суїциду, але все одно хочуть пограти.

Чому ж вони виконують все, що наказують їм робити адміністратори груп«смерті»?

Багато хто з хлопців і дівчат підліткового  віку вже стикалися з дуже "дорослими проблемами". Нерозуміння, невизначеність майбутнього і нерозділена любов, яка в цьому віці здається єдиною - можуть підкосити і дорослу людину. І до підлітка, пригніченого цими речами приходять думки про те, що тут не так вже й добре, як може бути. А ввічливі адміністратори смертельних груп вже напоготові з цілими альбомами сумної монотонної музики, уявною підтримкою і розумінням і великою кількістю картинок з пригнічуючими пейзажами і словами про безвихідь.

Особливо на підлітків впливає час, в яке творці груп воліють спілкуватися зі своїми жертвами - близько 4:00. Досвітній час і практична відсутність сну у підлітка інколи змішує сон і реальності та дії відчуваються нереальними. Тоді зловмисники і знаходять момент, щоб повідомити - "Все, що відбувається - сон. Вийди на дах, крокуй з нього - та прокинься.",

І це тільки одна зі схем. Друга - це погрози на адресу близьких дитини, яка впуталась  в подібну групу, погрози розкриття листувань, опублікування інтимних фото, які також були у списках "завдань" групи.

На що варто звернути увагу?

1.     Підліток не висипається, хоча рано лягає спати. Постарайтесь відстежити, чи не встає він  рано вранці.

2.     Малює китів, метеликів, єдинорогів.

3.     Входить до складу груп, у назві яких є таке: "Кити пливуть вгору", "Розбуди мене о 4.20", f57, f58, "Тихийдом", "Ріна", "Няпока", "Море китів", "50 днів до мого...", а також застосування хештегів: #домкитов, #морекитов, #млечныйпуть, #150звёзд, #ff33, #d28, #хочувигру, #бегиилиумри та написання на своїй "стіні" цифр, починаючи від 50 і менше.

4.     Підліток закрив доступ до детальної інформації, а при переписці із друзями є фрази на кшталт «я в игре».

5.     Переписується із незнайомими людьми, які дають дивні розпорядження.

6.     Приводить  свої справи до ладу — розда­є коштовні речі. Дитина  могла бути неохайною, і раптом починає все упо­рядковувати — робить останні приготування.

7.     Прощається, виражає подяку за допомогу в різний час життя.

8.     Дитина втратила інтерес до звичних видів діяльності. Раптове зниження успішності навчання,незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль.

9.     Нехтує зовнішнім виглядом, багаторазово  звертається  до теми смерті в літературі та мистецтві.

10.                        Дитина не бажає спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.

Важливо звертати увагу на раптову зміну поведінки та   висловлювання підлітків, схильних до кризових ситуацій і суїцидальних спроб:

- висловлювання: “Мені усе набридло!”, “Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!” “Навіщо мені жити?”, “Який сенс в тому, що я живу?”;

- скарги на дурні передчуття: “Я відчуваю, що скоро помру!”

Що конкретно робити?

Здається, що вберегти дитину від усіх цих загроз можна, лише відрізавши доступ до інтернету взагалі. Але батьки завжди мають пам’ятати, що будь-яка заборона без пояснень є для дитини закликом до дії.  Це стосується всього: алкоголю, цигарок, інтернету. Інтернет тепер став частиною життя кожної людини, починаючи з дитячого віку. Залишитися ж без інтернету для сучасних підлітків означає не тільки позбутися задоволення грати та переглядати цікавий контент. В інтернеті підлітки самовиражаються та реалізують свою головну компетенцію — спілкування.

 Для початку батькам слід звернути увагу, на які сайти заходить дитина. Це обов’язково. Постійно. Завжди. І навіть якщо ваш синочок (донька) користується інтернетом тільки з розвивальною метою — повірте, цікавості дитини немає меж, тому контролюйте дітей систематично. Слідкуйте, з яким настроєм дитина відходить від комп’ютера: якщо вона пригнічена чи схвильована, обов’язково ненав’язливо розпитайте, в чому справа. Якщо відповідь “усе нормально” не підкріплена таким же зовнішнім виглядом — наполягайте на своєму: розпитуйте, даючи запитання різного характеру (щоб “розговорити” дитину)».

Зареєструйтесь у соцмережах, в яких зареєстрована ваша дитина, тоді ви легко зможете відстежувати, в яких групах вона перебуває, з ким спілкується і на які теми.

Переконайте дітей, що вони можуть вийти з гри без шкоди здоров’ю ні своєму, ні своїх близьких. Якщо адміністратори гри запитують номер телефону, просять пройти за певним посиланням, пропонують зустрітись, навчіть дітей говорити НІ!

Потрібно розповісти дітям елементарні правила безпеки в інтернеті. Найголовніше правило, яке діти мають знати напам’ять:  не повідомляти особисту інформацію незнайомим людям – адресу, телефон, місце навчання чи прогулянок. І не зустрічатися з віртуальними знайомими, або принаймні попереджати батьків, друзів куди і з ким дитина збирається йти.

Є ще й інший спосіб батьківського контролю. Описати його легше, ніж втілити в життя.  Це – довіра. Дитина і підліток  повинна знати, що якщо її щось засмутило, неприємно здивувало в мережі, якщо вона у чомусь не впевнена – то вона може про це розповісти, і дорослі її вислухають, допоможуть. Звичайно, інтернет-безпека тісно переплітається з кліматом у родині взагалі. Якщо дитина не довіряє батькам і не може розказати про реальні проблеми, тоді зростає небезпека  вплутатися в неприємну історію в он-лайні.